Крок до легітимізації воєнного злочинця? Валерій Чалий про ймовірний результат зустрічі на Алясці

Який найімовірніший результат зустрічі «Трамп-Путін»? Прогноз від Валерія Чалого, голови правління Українського кризового медіа-центру, надзвичайного і повноважного посла України у США (2015-2019 рр.).

Радіо Свобода розпитала у нього про заплановану на 15 серпня зустріч президента США Дональда Трампа та очільника Росії Володимира Путіна на Алясці.

На його думку, після цієї події Україні «не стане гірше». Але чи стане краще?

Про це в інтерв'ю Валерія Чалого Радіо Свобода для проєкту «Свобода Live».

Комбіноване фото. Президент США Дональд Трамп і президент Росії Володимир Путін.

– Які ваші очікування від цієї зустрічі? Які можливі сценарії ви бачите, які вимальовуються зараз?

– Я про свої очікування вже сказав раніше, а після брифінгу Дональда Трампа, де він прояснив свої базові підходи, я не очікую результату, який би:

а) сприяв встановленню миру;

б) був чимось добрим для України.

Я бачу єдиний сценарій і думаю, що інший малоймовірний.

Я не вірю, що Дональд Трамп після двох хвилин спілкування, коли він побачить, що Володимир Путін не хоче йти на мир, запровадить якісь там санкції.

Тобто я думаю, що найбільш ймовірний сценарій, що ця зустріч закінчиться лише тим, що буде легітимізований воєнний злочинець17 березня 2023 року Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт російського президента Володимира Путіна та уповноваженої при президенті Росії з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Це рішення ухвалене у зв’язку з імовірною відповідальністю за воєнний злочин – незаконну депортацію дітей.

46-й президент США Джо Байден заявив, що видача МКС ордера на арешт Володимира Путіна за звинуваченнями у воєнному злочині є «виправданою». Цей крок «є дуже сильною позицією», зазначив Байден.Президент України Володимир Зеленський наголосив, що з ордеру на арешт Путіна почнеться «історична відповідальність». «Керівник держави-терориста і ще одна посадова особа Росії офіційно стали підозрюваними у воєнному злочині», – зауважив він.Тим часом представники російської влади висловили обурення рішенням МКС, зазначаючи, що Росія не є учасником Римського статуту Міжнародного кримінального суду і зобов'язань щодо нього не несе.

У лютому 2025-го 45-й і 47-й президент США Дональд Трамп запровадив санкції щодо Міжнародного кримінального суду за «переслідування Сполучених Штатів та їхніх союзників».. Знімуть санкції для допуску в США цій великій делегації, яка туди направляється. І, скоріше за все, на жаль, президент США Дональд Трамп буде виходити на цьому етапі з цієї гри.

І далі ми просто отримуємо те, що мали раніше, вже кілька місяців тому.

Я нагадаю вам, що Дональд Трамп не вводив жодних санкцій за ці 6 місяців. Крім тарифів на Індію.

Ми вернемося до того, що було, але в умовах не гірших, насправді.

Вже все таки Америка продає зброю: постачає через Європу Україні. Тобто продаж зброї іде.

І є ще у нас угода все-таки, не потрібно забувати, що Україна пішла на величезні поступки, підписавши так звану угоду про ресурси – корисні копалини. І це також такий крок у бік оточення президента Трампа.

Тому я не думаю, що ми отримаємо набагато гірші умови, ніж були кілька місяців тому.

Але ми розраховували на те, що це вікно можливостей для миру буде використане. Але на жаль, я не бачу поки що шлях, як його використовувати.

– Чи правильно я зрозуміла, ви вважаєте, що після цієї зустрічі на Алясці Путін отримає шлях для легітимізації, повернення на геополітичну арену?

– Ну, це сам факт уже запрошення в США...

– Це вже почалося?

– Путін за своїм статусом – підозрюваний у воєнних злочинах. Але це інша річ, ніж санкції США. На нього немає санкцій США на сьогодні. Але санкції США є на членів делегації. У санкції входить заборона в’їзду. Наскільки я розумію, пан Дмітрієв вже зняв санкції з себе.

– Він вже був у Сполучених Штатах.

– Так.

Тому щодо делегації, я думаю, там іде велика боротьба і за кількість людей і за те, хто поїде. Для багатьох життєво важливо, щоб зняли блок на гроші в Bank of America, скажімо, або звільнили заблоковану яхту на Флориді, бо діти вчаться в Америці.

Це я не гіпотетично кажу: там є такі люди, під такими санкціями.

Стосовно Путіна – він потрапляє у США, де він не був із 2015 року, за винятком ООН.

Я це дуже добре пам’ятаю, тому що наша делегація сиділа прямо напроти центральної трибуни і ми дійсно здійснили демарш.

Коли з’явився російський очільник, ми вийшли, а українські свідомі громадяни підняли ще прапор на балкончику ООН. Там не прийнято це, але це було зроблено, обставини дуже складні. А ми показали, і це все побачили.

З нами вийшли інші делегації, тобто Путіну було некомфортно тоді бути в ООН.

Я вже не пам’ятаю, коли він був останній раз взагалі в США.

Президент Росії Володимир Путін звертається до учасників 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у штаб-квартирі в Нью-Йорку, 28 вересня 2015 року.

– От, власне, мабуть, тоді й був – у 2015 році.

– Це в ООН, як міжнародній організації, а от з двостороннім візитом це ще було раніше.

Ну, там заглядали попередні президенти йому й в очі, і хтось бачив одне, хтось інше. Я не знаю, що і як там побачили, бо я погоджуюся із сенатором Маккейном, який казав, що бачить там три літери: К Г Б.

Це сигнал не тільки Китаю чи Індії, це сигнал, великій кількості маленьких країн в ООН.

Вони дивляться, куди дме вітер, куди це все йде. США, хоч і не ратифікували, відізвали свій підпис під Римським статутом, тобто не зобов’язані арештовувати, але з іншого боку, символіки тут дуже багато.

Більше того, там вже хочуть росіяни, щоб другий візит відбувся до Росії. Ну, якщо продовжиться такий процес. Бо візит в США створює певні підвалини для того, щоби обґрунтовувати необхідність візиту в Росію.

Це ще гірше буде.

Пояснення президента США Дональда Трампа не витримують критики в цих умовах, чесно кажучи. Тому це допомога виходу з міжнародної ізоляції російського президента.

Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіа-центру, надзвичайний і повноважний посол України у США (2015-2019 рр.), заступник Міністра закордонних справ (2009-2020 рр.) у студії Радіо Свобода.

– Давайте зосередимося конкретно на Україні. Я зрозуміла з ваших слів, що ви щойно сказали: «гірше не буде», а буде як?

– Я ж порівняв з періодом у кілька місяців назад. Коли якраз заблоковано було постачання озброєння.

Якщо з цим періодом порівняти, то зараз при всіх проблемах, які виникнуть, а вони виникнуть, і я сказав, які, все ж гірше не буде.

Буде тиск, щоб прийняти російські умови. Але вони просто не можуть бути імплементовані в Україні. І тому тиск може призвести до звинувачень України, що, мовляв, Україна не хоче мирного процесу.

Дуже складно зараз в цьому знайти рішення, коли так формулюється підходи.

І, на жаль, ці наративи багато в чому розділяє президент США.

Із того, що ми знаємо, він ставить в однакову ситуацію Україну і Росію, хоча Росія є агресором.

Хоча США офіційно це визнала, ну і просто постійно це визнає і постійно діє політично в такому ж плані і є певні заходи проти агресора. Але Трамп розглядає Україну з Росією однаково. Більше того, навіть казав, що нібито Володимир почав війну. Дослівно сказав, що він пішов у війну. І от якщо він у війну пішов, то в нього немає зараз можливостей таких самих віддати території, які пропонується повіддавати? І так далі.

Володимир Зеленський і Дональд Трамп, Гаага, 25 червня 2025 року

Тобто, перше – це от нерозуміння чи небажання врахувати абсолютно різний статус Росії і України.

Друге – це абсолютно проти міжнародного права.

Тобто тут не розглядається наратив: агресор і країна, яка під агресію попала, як США, завжди раніше робили. Зараз це не так. Тобто де-юре одне, де-факто ми бачимо інше.

Третє – це те, що йде дуже дивна розмова про поступки територіями. Це взагалі неможливо – термінологію цю використовувати в даній ситуації. І про це говорить Дональд Трамп.

І далі він говорить, саме складне, що «от бачите Росія, вони ж вміють воювати, вбивають». Більше того, він сказав, що «мені казали, що не дійшли зразу до Києва за 3-4 дні, тому що танковій колоні генерал скомандував іти не прямо по дорозі, а піти через сільськогосподарські угіддя. Я знаю Володимира, його вже, мабуть, нема цього генерала».

От чесно, ми в шоці. Українці в шоці, така дивна дискусія.

По-перше це неправда, тому що колони були розбиті американською ж протитанковою зброєю – Джавелінами. Ми дуже вдячні за це.

Є відео підтвердження, що вони йшли колоною, потрапили в під щільний вогонь протитанкової зброї, артилерійський вогонь і це дійсно був знищений зразу цілий полк.

І є кадри цього. Не можна створювати паралельну реальність, є конкретні кадри.

Знищена колона російської техніки. Буча, 1 березня 2022 року

Тому от використання президентом США перед такою зустріччю базових позицій, наративів, які інколи не відповідають реаліям, мене дуже насторожують.

Тому що це якраз результат, мабуть, того, що інформаційну складову цього всього він отримує з російських джерел або людей, які зацікавлені в ситуації зовсім в іншій. Як пан Орбан, на якого він посилався.

Я дуже не впевнений, що президент США вийде з хорошим реноме після цієї зустрічі. І я точно впевнений, що це не наблизить мир. Я хотів би помилятися.

Можливо, дійсно Дональд Трамп може зробити різкий крок. Він може, наприклад, відчути, що це зовсім не відповідає очікуванням і зробити якийсь розворот. Ну, це дуже малоймовірно.

Мовчазний протест перед посольством США, Прага, Чехія, 13 серпня 2025 року

– Ви вже заговорили про те, що Дональд Трамп згадував Конституцію України і так званий обмін територіями. Трамп заявляє що і Росії, і Україні доведеться обмінятися територіями заради миру. Як ви це розумієте? Точніше, як ви розумієте бачення Трампа?

– Ну по-перше, це не тільки бачення президента США.

Використання терміну «території»: «поступки територіями», «обмін територіями» – абсолютно недоречно в цьому випадку.

Сенатор Грем, який хоче досягти результату, він користується цим.

Генсек НАТО Рютте говорить про такі територіальні поступки. Та всі політики говорять про це, і в Україні про це говорять, це категорично неприйнятно.

У мене спеціальність – міжнародне право. І мої колеги з української Асоціації міжнародного права, кожен з них знає прекрасно, що таке історичне питання обміну територіями.

У нас також був в Україні прецедент обміну територіями. Тільки що потрібно, коли говоримо про обмін територіями.

Це дві країни, суверенні, які можуть піти на обміни територіями, от у нас була така з Молдовою ситуація.

Там доступ до Рені, терміналу, а ми в селі Паланка шматок дороги, щоб було зручно. І це довго обговорюється, проводяться внутрішньодержавні процедури і тоді приймається таке рішення, це один такий випадок.

Але це не в умовах війни, окупації, тиску, по-перше.

По-друге, це ж не територіально-адміністративними одиницями. Тут про інше вони говорять всі. У нас не те, що в Конституції це заборонено. До того заборонено, що як тільки хтось зробить чиновників на якійсь стадії такий підпис – він в тюрмі! Це державна зрада.

До речі, так само і в Росії.

Тому що Путін спеціально ввів в Конституцію Росії ці території, не просто так, а дві республіки, Крим і дві області. До речі, є нюанс, дві області так записані там, що вони можуть бути не в адміністративних кордонах областей. Що саме цікаве: Запорізька і Херсонська. А «ДНР», «ЛНР» – він уже бере зобов’язання в колишніх адміністративних кордонах України. Це є нюанс. Це є люфт назад в Росії.

Той, хто, «ДНР», «ЛНР» там десь не визнає, по їх сьогоднішній конституції – буде злочинцем, а Запоріжжя з Херсонською – є люфт.

Президент США Дональд Трамп проходить повз президента Росії Володимира Путіна, коли учасники саміту «Групи двадцяти» готувалися до колективної фотографії. Аргентина, Буенос-Айресі, 30 листопада 2018 року

– Що він тоді хоче?

– Він хоче інше зовсім.

Я ж не можу за нього відповідати, але те що обговорюється це: в умовах війни, коли ідуть бойові дії, створюється ситуація припинення вогню, припинення бойових дій і десь іде узгоджений відхід військових, з одної якоїсь ділянки і, відповідно, з іншої симетрично інших військових іншої країни. В умовах війни.

Це не обмін територіями. Територія суверенна, не можна поміняти окупований шматок території України на, знову ж таки, шматок території України.

Тут питання не території. Тут питання наказу, хто віддасть наказ?

Чи віддасть Верховний Головнокомандувач, в даному випадку, спочатку погодження Головнокомандуючому Збройних сил відвести на 82 кілометри від сьогоднішньої лінії фронту українські війська, щоб спокійно російські туди зайшли, в Донецьку область через лінію оборони, яка йде від Покровська до Слов’янська, Краматорськ-Слов’янськ?

І жодної розмови про обмін територіями не можна вести, а Путін якраз хоче цього. Він хоче юридично закріпити поступку України територіями. Це його наратив, і я не бачу, щоб Дональд Трамп повністю це розумів.

Він говорить про лінію фронту. Він говорить: є якісь кращі умови, гірші умови, говорить про Запорізьку станцію, що її можна передати якимось чином в управління американське, але при тому знайти рішення, щоб вона постачала електроенергію і на окуповані території України, і на українські основні території.

Якщо по великому рахунку, то юридично ніхто закріплювати не буде. Тепер питання, а як же це все буде?

Я знаю з їхніх [російських – ред.] висловлювань, все-таки також брав участь у перемовинах з тим ж самими людьми в свій час.

Вони кажуть, нехай США визнають, просто без України визнають належність Криму. Пам’ятаєте, в квітні їздив пан Віткофф, він сказав, це прийнятно і почали говорити.

А потім, я знаю це, в Держдепі почали аналізувати люди, які знаються на тому ж, про що ми з вами говоримо – міжнародному праві, міжнародних відносинах. Подивились, як це зачіпає інші напрями і інтеерси США і придумали таку історію – терміни тимчасового статус-кво.

Знищений російською бомбою драматичний театр у Маріуполі

– 49 і 99 років?

– Це вже Україна взяла на себе всі ці проблеми.

І фінальне. Якщо ви підписуєте будь-який текст. Якщо буде угода, то щоб не було в цьому договорі, ви не можете казати, що це якесь де-факто визнання, бо ви вже поставили підпис. Це вже документ міжнародно-правового характеру.

Якщо буде така мирна угода, то далі, якщо наприклад, буде записано: «але ми вважаємо ці українські території тимчасово окупованими», наприклад. Якщо ви закріпляєте юридично це, вважайте, що ви втратили ці території.

– Давайте змоделюємо ситуацію. Поки що ми маємо позицію української влади, що ми нікому нічого дарувати не будемо, Конституцію міняти не будемо. Давайте собі уявимо, що зустрілися Путін і Трамп, і щось вони там підписали. Наприклад, сторони погодилися з тим, що задля встановлення тривалого, чесного, справедливого миру українські війська мають вийти з Донецької і Луганської області. Путін і Трамп із цим погодилися. Ось що далі?

– Моя позиція відрізняється від європейської. Європейці кажуть, що потрібна участь просто України і Європи в цій зустрічі. Хтось каже: добре, що Дональд Трамп хоч зустрічається із ним.

Дональд Трамп хоче досягнути припинення вогню. Ми ж, Україна, підтримаємо це. Безумовне припинення вогню.

Що роблять росіяни?

Вони виставляють умови одразу, які вони знають, що не будуть реалізовувати. Значить, вони одразу закладають схему, що ні до чого не прийдуть.

Максимально, на що вони може погодяться, це припинення дальніх повітряних ударів. Те, що для них зараз проблемно стало. Раніше тільки для нас, зараз і для них. Але це не вирішує нічого.

Тобто ідея в чому, що припинення вогню – перший крок може призвести далі до подальших зустрічей розгортання мирного процесу. Але ж фактори не склалися.

Я не так розглядаю ситуацію, я розглядаю її так:

• Чи росія достатньо ослаблена і під тиском, щоби піти на мир? Ні!
• Чи Україна повністю розбита і повністю готова до капітуляції? Ні!
• Чи Сполучені Штати в цілому готові на те, щоб була Україна окупована, повністю підпала під контроль Росії? Ні!
• Чи США зацікавлені, щоб Росія відійшла?

Я також цього не бачу, щоб Росія деокупувала українські території – взагалі так тема не розглядається.

Тобто ми розглядаємо дуже ситуативно, але всі ці фактори, які б могли привести до миру, вони не створені.

Для того, щоб їх створити, треба було ввести ембарго або хоча би масивні санкції, як тарифами робив Трамп. Далі – зброю зараз не просто дати на поточні потреби. А все-таки показати, що Україна має інші типи озброєнь. Як ракети середньої і меншої дальності, вже пройшов час до цього.

Ситуація змінюється, а ми ідемо таким шляхом, який Путін запропонував і взяв ініціативу. І Дональд Трамп її тільки корегує. Він тільки намагається скорегувати, щоби далі Україна пішла на максимальні поступки.

Тобто він бере те, що можна почути від Путіна, намагається його апетити трошки хоча би зменшити, на свій інтерес. А далі, все інше, що Путін хоче, хай виконає Україна.

Трамп і Рубіо

– Із того, що ви сказали я роблю висновок, що ви не підтримуєте, в тому числі, деяких своїх колег. Українські дипломати озвучують таку точку зору, що, можливо, Анкоридж 2025 стане Мюнхеном 1938, де Путін і Трамп домовляться про поділ України. Ви так не вважаєте?

– А як вони домовляться, поки є суб’єктність України, а вона формується силами оборони, Збройними силами?

Дональд Трамп сам про це сказав. До речі, це пропустили, але я почув. Він сказав: «я запропоную, але я ж не буду укладати угоди. Це ваше питання, зустрічайтесь, укладайте, а я просто залишу це все», – він так сказав.

І я думаю, що, може, він свідомо просто готує собі вихід із цієї ситуації.

Перше – він завжди повторює, що це не його війна.

Друге – він повторює зараз, що він не постачає більше озброєнь. Третє – він зі стелі взяв цифру, чи Україна отримала 350 мільярдів?

Ну це цифра зі стелі, бо Україна отримувала багато озброєнь не як для оплати цих озброєнь.

Але він уже собі змалював такий світ, і він людина, яка працює щоденно дуже успішно в інформаційному просторі, він майстер формувати порядок денний і він повторить вам ще 15 раз ці «350 мільярдів» і європейці почнуть використовувати ці цифри.

У них є спеціальна для цього група політтехнологів.

Кожний день Дональд Трамп має формувати меседж, який розірвав би Америку і світ, і він так робить, кожний день.

Тому я не бачу факторів, а тому не бачу можливостей якимось чином вирішити це питання на одній зустрічі.

З Мюнхеном порівняння правильне в тому сенсі, що оце нерозуміння або небажання розуміти, що «сила права», вона все-таки має бути основою, а не «право сили».

І друге – Мюнхен був би дуже схожий на Анкоридж якби українська делегація туди поїхала. Тобто тоді було б дуже схоже.

– Якби вони десь в передбаннику десь чекали?

– У Мюнхені так чехів тримали, щоби не зразу вони зайшли, а потім тримали дуже довго там. І потім, коли вже все вирішили, їх просто запросили підписати. Такого не буде.

– Медіа американські всі ці дні поспіль писали про те, що в Білому Домі зараз вирішують запрошувати Володимира Зеленського на Аляску чи ні. Не чула від української сторони намірів або бажання туди їхати, але тут є різні точки зору. Бо звучить така риторика, наратив, що: «нічого про Україну без України». «А якщо хочете щось вирішувати, запрошуйте Україну». Зеленському там треба бути чи не треба?

– В цих умовах – ні. Я знаю, що це обговорювалося, обговорювали з партнерами європейськими в цілому всі сказали – так.

Що треба, якщо є можливість бути присутнім на цій зустрічі зразу. Тому, що набагато гірше отримати двосторонню зустріч, а потім уже тристоронню.

Але мені здається, Дональд Трамп не думав в таких параметрах з самого початку, бо Путін не хоче цього. Він розуміє, що він використає максимально для себе двосторонню зустріч. І буде демонструвати, що за столом великим, тобто це для нього дуже важливо.

А другий момент, якби це готувалося однакове запрошення заздалегідь. Готуються делегації, йде підготовка, а тут вийшло дуже швидко. Не готові ні європейці до цього, я це знаю, я спілкувався, вони не готові повністю.

Канцлера Німеччини Адольфа Гітлера вітають в Ашi після того, як він перетнув кордон і увійшов до Судетської області 3 жовтня 1938 року.

– Ви також в попередніх інтерв’ю говорили про те, що зненацька якось вся ця історія застала європейських партнерів, вони не були до цього готові, і зараз якось намагаються вклинитися в цей процес. А яке тут за цим столом їхнє місце і що вони можуть зробити?

– Ключове місце в умовах, коли США декларують, що вони не будуть займатися цим після припинення вогню – гарантії безпеки.

Як потім забезпечити неповторення війни? Хто це буде робити? Уже зараз була зустріч з європейцями віце-президента США, і він після цього сказав в інтерв’ю – це відповідальність європейців, забезпечити гарантії безпеки.

Ну, звичайно, вони мають бути за столом, якщо ми кажемо про мир, якщо за столом немає Європи і США не кажуть про гарантії безпеки, тоді це не про мир.

– А вам не здалося, що реакція європейців у ці дні якось така максимально «травоїдна». І вони не озвучили якийсь подальший сценарій своїх дій в разі, якщо будуть досягнуті якісь негативні для України домовленості між Путіним і Трампом.

– Ну, є проблема.

Вони дуже швидко дали доручення всім своїм дипломатам провести консультації, провести оцінку як в Україні український народ сприйме цю ситуацію. І наскільки готові віддавати територію.

Оце вам сприйняття європейців. Вони також говорять про те, що українці віддадуть територію.

Я пояснюю, наводжу приклади, що в Україні такі речі роблять, якщо їх неправильно комунікувати. А наше керівництво їх не комунікує, ну тільки от такими фразами, що «це неможливо». Все. Далі комунікації немає.

Європейці вважають, що це можливо. Користуються даними Gallup, як і президент США, які не про те зовсім!

Взагалі не про те!

Прапори України і Євросоюзу та емблема НАТО на Європейській площі у центрі Києва

– Я розумію, я теж не люблю кожну цитату, кожну тезу Трампа обговорювати, але є якісь речі, які ми повинні розуміти.

– Він не діє стратегічно, він реагує на сьогоднішній день. Він тактик. І його тактику формують багато факторів.

Йому треба, щоби кожне його рішення викликало аплодисменти і збільшення підтримки виборців.

– Ну це ж нормальна ситуація в принципі для політика?

– Ну, ви знаєте, для політика, так. Це проблема не тільки американська. Я вважаю, в Америці криза серйозна в цьому плані. І в Україні ще більша. Тому що очолити країну вибирають популярних людей, а не людей, які говорять правдиво і відповідально своєму суспільству.

Тобто вибори класно проходять, всі аплодують, а потім виявляється, що там було мало спільного.

Я про Америку не буду говорити, але подивіться програму президента моєї країни – Володимира Зеленського. І те, що зараз – це абсолютно різні речі.

І ще один момент, це моя думка, і я її говорив, і буду говорити. В мене, як громадянина України немає впевненості, що та команда переговорників українських, які допустили такий провал і бачення широкомасштабного вторгнення Росії, ті люди, які не ввели обов’язкові дії в Україні як воєнний стан, команди військовим… Чому вони другий раз зроблять правильно?

Скажіть мені, чому я маю бути впевнений, що ті ж самі люди це зроблять зараз правильно, і мене це дуже насторожує.

Тому я хочу, щоб за цим столом сиділи дорослі. В нашому випадку, я вважаю такими пана Стармера [Кір Стармер, прем’єр-міністр Великої Британії, - ред.], канцлера Німеччини [Фрідріх Мерц, - ред.], президента Франції [Еммануель Макрон, - ред], щоб країни, які можуть бути наступними після нас в цій війні…

Хотілось б, щоб Польща.

Але Польща зараз більше ставить в пріоритет якісь там свої інші питання у відноснах із Україною, а не безпеку.

От щоб вони були за столом перемовин.

Я, як громадянин України, не можу 100% вірити в ефективність роботи наших переговорників.

Члени української делегації під час переговорів з російськими представниками, Стамбул, Туреччина, 29 березня 2022 року

– Ви когось конкретного зараз маєте на увазі: дипломатичний корпус, Офіс президента?

– У Стамбулі в 2022 році– це був провал просто. Той склад, слава Богу, був поміняний повністю, президент його замінив.

Ну, там залишилось пара людей із тої команди. Але в принципі, президент же не може сам вести всю роботу.

У нас дуже багато сконцентровано на Володимирі Зеленському – інформаційної роботи і переговорної роботи.

Ясно, президент за все відповідає, але в мене таке враження, що чомусь керівник держави змушений непопулярні речі пояснювати. От, наприклад, він говорить, що Конституція України цього не дозволяє, а це повинен він говорити взагалі?

– Як гарант Конституції, чому ні?

– Так, але у нас міністр юстиції є.

– Герман Галущенко.

– До речі, він юрист. Він міг би сказати, міг би він це заявити, як міністр юстиції, що в нас Конституція така. А так чому президент перший це робить?

– Ваша колега, ваша наступниця Оксана Маркарова з цією Конституцією пішла на американське телебачення і сказала, що ми взагалі то територіями не можемо поступатися, бо вони в нашій Конституції.

– Правильно. І посли мають це робити. Треба йти, на жаль, у некомфортну ситуацію і, до речі, інформаційно саме Маркарова добре працює, і вона в принципі робила це раніше.

Але зараз росіяни сіли на вуха Дональда Трампа. Вони його опанували. І останнім часом це очевидно і Стів Віткофф, якій почув російський якийсь сигнали і передав, і от Орбан розказує…

У нас є програш в доступі інформаційному до Дональда Трампа, до його найближчого оточення. У нас немає хоча б спроб збалансувати ситуацію.

До речі, ще один момент, дуже серйозний.

Людина без прізвища, яка працювала з росіянами, яка працювала до останнього дня вторгнення, будь-яка людина, яка повірила росіянам, які обдурили і зайшли з вторгненням в Україну, захопили всю територію, про яку зараз ми говоримо, як ця людина може далі говорити з Заходом? Як?!

– А це ви про кого?

– Та там кілька таких людей, в керівництві України зараз.

Тобто, як США роблять, може такий спосіб спробувати.

У них так: одна людина працює на російському напрямі, одна людина працює з партнерами західними, і вони виграють. Технологічно розігрують.

Європейці не знають цього, Стів Віткоф не все розказує, кажуть, що він не може пояснити, ну, я сумніваюсь.

Але коли у нас отака от гра коли на одній людині сконцентровані всі питання…

Немає таких людей рівня, давайте чесно, я не вважаю при всій повазі, що це українські Кісенджери.

Ну, в нас не Кісенджери. І у нас ці «неКісенджери» думають, що воно зараз якось от само складеться. Ні, воно само не складеться.

Я вам кажу: я бачу, що ми провисаємо в дипломатії, ми втратили той темп, який був раніше. Нас уже можуть не вважати за потрібне запрошувати.

Більше, я думаю, це все-таки це специфіка Дональда Трампа, але все рівно з нашого боку також є прорахунки.

Це ж видно. Я ж в цій сфері працюю і бачу деякі моменти, де ми пропускаємо.